ГЕС Егльфінг-Обернберг
| ГЕС Egglfing-Obernberg | |
|---|---|
 | |
| 48°19′06″ пн. ш. 13°19′11″ сх. д. / 48.318534850027774041° пн. ш. 13.31997871002777778° сх. д.Координати: 48°19′06″ пн. ш. 13°19′11″ сх. д. / 48.318534850027774041° пн. ш. 13.31997871002777778° сх. д. | |
| Країна |
 Австрія  Німеччина |
| Стан | діюча |
| Річка | Інн |
| Каскад | Іннський |
| Початок будівництва | 1941 |
| В експлуатації з | 1944 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1944—1950 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 84 МВт |
| Середнє річне виробництво | 485 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | руслова |
| Розрахований напір | 10,5 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Каплан |
| Кількість та марка турбін | 6 Escher-Wyss |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 6 Siemens, 16 МВА |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | водопропускна, бетонна |
| Висота греблі | 22 м |
| Довжина греблі | 255 м |
| ЛЕП | 110 кВ |
| Власник | Verbund |
| Оператор | Grenzkraftwerked |
| Сайт | verbund.com/pp/de/laufkraftwerk/egglfing-obernberg |
  ГЕС Егльфінг-Обернберг | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Егльфінг-Обернберг у Вікісховищі | |
ГЕС Егльфінг-Обернберг — одна з електростанцій на прикордонній річці Інн між Німеччиною та Австрією (федеральна земля Баварія та провінція Верхня Австрія відповідно). Розташована між електростанціями Ерінг-Фрауенштейн (вище за течією) та Шердінг-Нойхаус.
Будівництво ГЕС розпочалося під час Другої світової війни у 1941 році та мало на меті зокрема забезпечити електроенергією місцеві підприємства алюмінієвої промисловості. Враховуючи загрозу з боку авіації союзників, було облаштовано захист від плавучих мін, а монтаж гідроагрегатів вівся під прикриттям спеціально встановлених бетонних плит. Також через пов'язані із війною виробничі проблеми відкоригували первісний проєкт, який передбачав встановлення трьох гідроагрегатів — тепер їх повинно було стати шість із меншою одиничною потужністю. Перший ввели в експлуатацію у 1944 році. Другий так і не встигли завершити до капітуляції Німеччини. Уже після цього союзники вирішили добудувати станцію та розшукали елементи турбіни, що застрягли по дорозі на ГЕС у Верхньому Пфальці. Це дозволили запустити другий агрегат осінню 1945 року. Пуск третього припав на 1949-й, а в наступному році завершили три останні.
Для спорудження ГЕС Інн перегородили бетонною греблею висотою 22 метри. Біля правого берега встановлена насосна станція для відкачування води, яка фільтрується через перепону. З правого боку греблі влаштовано п'ять водопропускних шлюзів, а біля лівого знаходиться інтегрований у неї машинний зал, обладнаний 6 турбінами типу Каплан. Первісно встановлене обладнання у 1983 році замінили на турбіни швейцарської компанії Escher-Wyss, які з'єднані з генераторами, виготовленими компанією Siemens. Це обладнання забезпечує річне виробництво на рівні близько 0,5 млрд кВт·год.
Починаючи з 2004 року ГЕС Егльфінг-Обернберг керується дистанційно з диспетчерського пункту на станції Браунау-Сімбах[1][2][3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ VERBUND-Wasserkraftwerk Egglfing-Obernberg. www.verbund.com (нім.). Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
- ↑ Egglfing-Obernberg Dam (Obernberg am Inn/Bad Füssing, 1944) | Structurae. Structurae (англ.). Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
- ↑ VERBUND power plants. www.verbund.com (англ.). Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.